Гострий апендицит хірургічне лікування

Гострий апендицит хірургічне лікуванняГострий апендицит є одним з найбільш поширених захворювань черевної порожнини, яке вимагає хірургічного втручання. Гострий апендицит у більшості випадків зустрічається у віці від 18 до 30 років. Літні люди і діти хворіють гострим апендицитом набагато рідше. Причиною виникнення гострого апендициту є гостре запалення червоподібного відростка сліпої кишки або апендикса. Запалення апендикса відбувається через надмірну активації кишкової флори на тлі закупорки просвіту апендикса каловими каменями. Розвивається дане захворювання протягом одного дня. Картина розвитку захворювання характеризується різкими нападоподібний болями в правій верхній частині живота. Так само може мати місце підвищення температури тіла.

При виникненні цього захворювання застосовується традиційний метод лікування-апендектомія, тобто хірургічне лікування гострого апендициту. Найактуальнішою проблемою в лікуванні гострого апендициту є правильна діагностика захворювання. Від грамотно поставленого діагнозу залежить своєчасне виконання операції.

Сучасна медицина класифікує гострий апендицит за характером морфологічних змін і ступеня запалення на простий, флегмонозний, гангренозний і перфоративний.

Гострий апендицит різниться також за поширеністю патології і по клінічній картині: з типовою клінічною картиною і з атиповою клінічною картиною: з дизурическими розладами, з симптомами захворювань жовчовивідних шляхів, з діареєю, з ознаками важкої гнійної інтоксикації з гіперпірексіей. Клініка перебігу захворювання також буває різною: швидко регресує, непрогресуюче, повільно прогресуючий і бурхливо прогресуючий.

Хворого, з підозрою на гострий апендицит, оглядає старший черговий хірург. Діагноз захворювання встановлюється на підставі анамнезу а також даних об’єктивного дослідження, лабораторного та інструментального обстеження пацієнта.

При локалізації болю в правій нижній частині живота, гострий апендицит дуже часто диференціюють з іншими захворюваннями: зокрема з гінекологічними, у жінок або бактеріальним ентероколітом, сечокам’яною хворобою, що супроводжується колькою та іншими.

Після встановлення діагнозу хворого госпіталізують і готують до хірургічної операції. Передопераційна підготовка пацієнта проводиться з урахуванням стану хворого і визначається лікарем анестезіологом та хірургом. Поряд із загальними гігієнічними заходами, випорожненням шлунка за допомогою зонду, при наявності поширеного гострого перитоніту проводиться катетеризація сечового міхура для контролю за погодинними діурезом.

Одним із завдань передопераційної підготовки є медикаментозна корекція порушень, обумовлених ендогенною інтоксикацією і фоновими захворюваннями, якщо на це є свідчення.

При хірургічному лікування гострого апендициту застосовуються такі операційні доступи:

— Апендектомія з лапаротомного доступу (типова, атипова);

— Лапароскопічна апендектомія (типова, атипова);

— Апендектомія з внебрюшинно доступу при заочеревинному розташуванні відростка.

При наявності відповідного обладнання та підготовлених хірургів перевагу слід віддавати лапаросокпіческой апендектомії. Більш сучасний метод хірургічного лікування — ендоскопічна операція, яку проводять, використовуючи новітнє устаткування, через косметичні проколи в очеревині.

Хірургічне лікування передбачає наступні способи кукси червоподібного відростка:

— ампутаційних;

— Лігатурний спосіб (всі верстви кукси відростка перев’язуються і не занурюються в сліпу кишку);

— Субсерозний спосіб (перев’язується лише слизисто-підслизовий шар відростка, кукса занурюється серозно-м’язовими шарами);

— Без перев’язки кукси відростка.

У разі якщо при простому гострому апендициті, був виявлений ексудат (геморагічний, жовчний, гнійний, кишковий), а також при неможливості інтраопераційно виявити червоподібний відросток у типовому місці, проводять ревізію органів черевної порожнини.

При гангренозній формі запалення відростка, неповному видаленні червоподібного відростка, технічні труднощі під час операції і в інших випадках проводять дренування черевної порожнини.

Встановлюють поліхлорвінілові і силіконові дренажі. При необхідності встановлення дренажів у черевній порожнині краще встановлювати їх через окремий розріз.

Для закінчення операції з видалення апендициту використовують такі варіанти:

— Зашивання черевної порожнини наглухо;

— Зашивання черевної порожнини і виведення дренажу через рану.

Іноді після хірургічної операції можуть виникнути ускладнення, причинами, яких є:

— Несвоєчасна допомогу з-за пізньої обращаемости хворих;

— Несвоєчасна допомогу з-за пізньої діагностики захворювання;

— Тактичні та технічні помилки.

Найбільш грізними післяопераційними ускладненнями є: кровотеча в черевну порожнину, абсцеси черевної порожнини, перитоніт, черевна флегмона, кишкова непрохідність. Лікування ускладнень проводиться оперативне.

У післяопераційний період хворому слід знизити фізичну активність до мінімуму і дотримуватися дієти, спрямовану на нормалізацію роботи кишечника.

Залишити коментар

 

 

 

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>