Гіперактивний дитина в ранньому віці

Як сприймати ситуацію, коли дитина в ранньому віці гіперактивний і невгамовний, знаходиться в постійному русі і безперервно стрибає по головах збентежених мам, тат, бабусь і дідусів. Як чинити, коли дитина непосидючий під час занять в саду, не може спокійно грати з однолітками у дворі. Майже одночасно гіперактивний дитина в ранньому віці грає, і стрибає, ламає і будує, розкидає й збирає, кричить, співає, сміється, а ще вдарити або вкусити може. І батьки задаються логічним питанням: Як виховувати свою дитину? Лаяти чи тьопати? Як йому будуть даватися знання в школі? І як сприймати його невгамовність і гіперактивність? — Як норму або патологію? І у випадку якщо це все ж не варіант норми, а навпаки, то чи потребує така дитина в консультації та лікуванні фахівців.

Гіперактивний дитина безперервно перебуває в русі, і навіть коли втомлюється, не припиняє рухатися, а змучені та остаточно вибившись з сил істерить, вередує і плаче.

У будь-яких умовах і середовищі (будь то дитячий сад, прогулянка по парку, дитячий майданчик, магазин або будинок) така дитина поводиться однаково активно. Дитиною складно управляти, він не реагує на зауваження та заборони.

З великими труднощами його можна укласти спати. А засинаючи, спить нетривало, сон поверхневий і неспокійний.

Гіперактивний дитина дуже часто провокує конфлікти серед однолітків, при цьому не усвідомлюючи свою агресію. Може застосувати і пустити в хід що попадеться під руку — камінь, палицю.

Дитина дуже допитлива, задає по сто питань на хвилину, не завжди вислуховуючи відповіді. Часто перебиває, говорить багато і швидко.

У чому причина гіперактивності дитини?

Треба розуміти, що гіперактивність — це не риса характеру, не темперамент, а наслідок можливо були порушень в період народження, новонародженості або в грудничкового віці (діти, народжені шляхом кесаревого розтину або в результаті складних патологічних пологів, недоношені і діти з низькою масою. Але це не означає, що всі діти, що входять у названу групу ризику є гіперактивними.

Що потрібно робити, щоб позбавити своє чадо від надлишків активності?

У першу чергу дитина потребує спокійної психологічній обстановці в сім’ї. Важливий особистий приклад. Якщо батьки неврівноважені, емоційні, метушливі, постійно спізнюються, часто змінюють плани, несуться з дитиною в садок, стрімголов та ще й дитину квапить, то це не допоможе дитині стати спокійніше. Обов’язкова умова-це дотримання режиму дня з прогулянками на свіжому повітрі.

Уникайте крайнощів у вихованні своєї дитини-пред’явлення йому надмірних вимог або вседозволеності, прояви зайвої м’якості.

У тому, що малюк такий живчик його провини немає. Тому не сваріть і не карайте його за це, не має сенсу влаштовувати бойкоти. Таким ставленням ви можете прищепити дитині почуття провини і заниженої самооцінки. Малюка треба хвалити кожен раз, коли він доводить розпочату справу, гру, заняття до кінця.

Намагайтеся навчити дитину контролювати свої емоції, керувати собою.

Оберігайте дитину від перевтоми, пов’язаних з надлишком інформації та вражень (тривалий перегляд телевізора, комп’ютерні ігри).

Причиною підвищеної збудливості може стати нестача фізичної активності. Кожна дитина відчуває природну потребу в рухливих, галасливих іграх. Тому не стримуйте дитини.

Порушення поведінки іноді виникає у відповідь на психічну травму. Наприклад, несприятлива атмосфера в сім’ї, скандали, або розлучення батьків, погане ставлення до дитини, причіпки і необ’єктивне ставлення вчителів.

Що стосується раціону дитини. Перевагу віддавайте продуктам, багатим вітамінами і мікроелементами. Овочі бажано подавати у вареному або пареному і свіжому вигляді. Важливе правило: не змушуйте дитину їсти якщо він не хоче!

Активні види спорту — панацея для вашого непосиди!

Читайте дитині казки, ліпіть, малюйте разом. Навіть якщо вашому малюкові складно всидіти на місці, він відволікається постарайтеся довести заняття до кінця.

Не забувайте проявляти свою любов і говорити дитині, як сильно ви його любите.

Ви запитаєте: «І цього все? А як же відхилення і патологія, якими вас залякав невролог »Але ліками і заспокійливими мікстурами існуючу проблему не вирішити. Вони гальмують дитини, придушуючи його активність, але причину не усувають. Гіперактивність — це не патологія, а незначне відхилення від норми. Але при цьому сподіватися, що саме пройде і пустити на самоплив, теж не вихід. Може і не пройти. І підросла дитина почне зіштовхуватися з проблемами в школі, йому буде складно будувати взаємини з дорослими й однолітками.

У висновку хочу сказати, що ці поради не можуть бути універсальним рецептом для всіх. Кожна дитина унікальний і своєрідний, тим більше нервовий чи гіперактивний. Це всього лише загальна схема. За більш поглибленими порадами та консультацією можна звернутися до психоневролога або невролога.

Залишити коментар

 

 

 

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>