Гіпотиреоз

Гіпотиреоз — синдром, обумовлений тривалим стійким недоліком гормонів щитовидної залози в організмі або зниженням їх біологічного ефекту на тканинному рівні. 

Виділяють кілька видів гіпотиреозу.

Первинний гіпотиреоз обумовлений первинним ураженням самої щитовидної залози (аномалії розвитку, тиреоїдити, операції на щитовидній залозі, тиреостатична терапія, лікування радіоактивним йодом, зовнішнє опромінення щитовидної залози, йодна недостатність, вплив лікарських препаратів, вроджене порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів та ін), вторинний гіпотиреоз є наслідком змін в гіпофізі, третинний — пов’язаний з порушенням діяльності гіпоталамічних центрів.

Окремо виділяють периферичний гіпотиреоз, обумовлений тканинної резистентністю до гормонів щитовидної залози або порушенням їх транспорту.

Як вже вказувалося, тиреоїдні гормони необхідні для нормального росту і розвитку ЦНС і всього організму. Недолік тиреоїдних гормонів в постнатальному періоді призводить до затримки фізичного та психічного розвитку аж до його межі — кретинізму, тому необхідні своєчасна діагностика вродженого гіпотиреозу і проведення адекватної замісної терапії.

Клінічні прояви первинного гіпотиреозу. Слід пам’ятати про те, що необхідний ретельний розпитування хворих для виявлення типових скарг, пов’язаних з гіпотиреозом, оскільки зазвичай скарги пацієнтів мізерні і неспецифічні (тяжкість стану хворих зазвичай не відповідає їх скаргам): млявість, повільність, зниження працездатності і швидка стомлюваність, сонливість, зниження пам’яті, багато хто часто скаржаться на сухість шкіри, одутлість обличчя і набряклість кінцівок, грубий голос, ламкість нігтів, випадіння волосся, збільшення маси тіла, відчуття мерзлякуватості, відзначають парестезії, запори та ін Виразність симптомів гіпотиреозу багато в чому залежить від причини захворювання, ступеня тиреоїдної недостатності та індивідуальних особливостей пацієнта.

Аналіз скарг і об’єктивного дослідження хворих дозволяє виділити ряд характерних для гіпотиреозу синдромів.

Обмінно-гіпотермічний синдром: ожиріння, зниження температури, мерзлякуватість, непереносимість холоду, гіперкаротінемія, що викликає желтушность шкірних покривів.

Мікседематозний набряк: періорбітальний набряк, одутле обличчя, великі губи і мову з відбитками зубів по латеральним краям, набряклі кінцівки, утруднення носового дихання (пов’язано з набуханням слизової оболонки носа), порушення слуху (набряк слухової труби та органів середнього вуха), захриплий голос ( набряк і потовщення голосових зв’язок), полісерозит.

Синдром ураження центральної і периферичної нервової системи: сонливість, загальмованість, зниження пам’яті, брадіфренія, болі в м’язах, парестезії, зниження сухожильних рефлексів, полінейропатія.

Синдром ураження серцево-судинної системи: мікседематозное серце (брадикардія, низький вольтаж, негативний зубець Т на ЕКГ, недостатність кровообігу), гіпотонія, полісерозит, можливі нетипові варіанти (з гіпертонією, без брадикардії, з постійною тахікардією при недостатності кровообігу і з пароксизмальною тахікардією по типу симпатико-адреналових кризів в дебюті гіпотиреозу).

Синдром ураження травної системи: гепатомегалія, дискінезія жовчовивідних проток, дискінезія товстої кишки, схильність до закрепів, зниження апетиту, атрофія слизової оболонки шлунка, нудота, іноді блювота.

Анемічний синдром: анемія — нормохромная нормоцітар-ва, гіпохромна залізодефіцитна, макроцитарною, В12-дефіцитна.

Синдром гіперпролактинемічні гіпогонадизму. Дисфункція яєчників (менорагія, опсоменорея або аменорея, безпліддя), галакторея.

Синдром ектодермальних порушень характеризується змінами з боку волосся, нігтів, шкіри. Волосся тьмяне, ламке, випадають на голові, бровах, кінцівках, повільно ростуть. Сухість шкіри. Нігті тонкі, з поздовжньої або поперечної смугастість, розшаровуються.

Синдром «порожнього» турецького сідла обумовлений тривалою стимуляцією аденогіпофіза за механізмом зворотного зв’язку при первинному гіпотиреозі, що призводить до його збільшення за рахунок тіреотрофов і рідше — за рахунок пролактотрофов (освіта «feed-back» аденоми гіпофіза). Ступінь збільшення аденогіпофіза коливається від незначної до вираженої з розвитком хіазмального синдрому. Після проведеної замісної терапії препаратами тиреоїдних гормонів обсяг аденогіпофіза зменшується і відбувається пролабування супраселлярной цистерни в порожнину турецького сідла, що можна виявити при КТ та МРТ. Внаслідок цього розвивається синдром «порожнього» турецького сідла, що супроводжується ендокринними, неврологічними і зоровими порушеннями.

Гипотиреоидная (мікседематозная) кома є найбільш важким, часом смертельним ускладненням гіпотиреозу. Характеризується прогресуючим наростанням всіх вищеописаних симптомів гіпотиреозу. Летальність сягає 40%.

Це ускладнення виникає найчастіше у літніх жінок при тривало недіагностованою або нелеченом (погано лікуванням) гіпотиреозі. Провокуючими факторами зазвичай є переохолодження і гіподинамія, серцево-судинна недостатність, гострі інфекційні захворювання, психоемоційні і фізичні перевантаження, прийом снодійних та седативних засобів, алкоголю.

Лікування проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії та Реан ¬ ції і базується на використанні великих доз тиреоїдних гормонів (тироксин по 250-500 мкг 4-6 разів на добу внутрішньовенно повільно, в наступну добу дозу зменшують до 50-100 мкг) і глюкокортикостероїдів (50 -100 мг гідрокортизону внутрішньом’язово або внутрішньовенно 3-4 рази на добу), корекції гидройонному порушень (гіпонатріємія та ін), гіпоглікемії. У найбільш важких випадках необхідно застосовувати ШВЛ.

Висока частота незадовільних результатів лікування гіпотиреоїдний коми, навіть якщо лікування розпочато вчасно, свідчить про виняткову важливість її профілактики.

Хірургічні втручання і гіпотиреоз. Оперативні втручання на різних органах у паціентбв з невстановленим гіпотиреозом можуть мати важкі наслідки. Хірурга і анестезіолога надзвичайно важливо знати основні прояви, методи діагностики та лікування гіпотиреозу. Серед можливих ускладнень у оперованих на фоні гіпотиреозу хворих відзначають важку гіпотонію, зупинку серця, гіпотермію, дихальну недостатність, кому, психози, кишкову непрохідність, підвищену кровоточивість тканин, надіочечніковую недостатність, гіпонатріємія та ін Таким пацієнтам показана замісна терапія препаратами гормонів щитовидної залози, призначення перед операцією і в ранньому післяопераційному періоді глюкокортикостероїдів (гідрокортизон 50-100 мг кожні 6-8 год внутрішньом’язово).

Найбільшу небезпеку становлять хворі важким гіпотиреозом, яким необхідна екстрена операція. У цих пацієнтів ризик розвитку вищеназваних ускладнень, особливо мікседематозної коми, надзвичайно великий, тому перед операцією необхідно проводити інтенсивні лікувальні заходи, аналогічні таким при гіпотиреоїдний комі (виняток становлять хворі з важкими захворюваннями серця).

Залишити коментар

 

 

 

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>