Діагноз нейрогенний сечовий міхур

Це поширена патологія, якою страждають люди різного віку. Нормальне функціонування сечового міхура залежить від взаємодії його м’язи, сечівника і, звичайно, нервової системи. Зрозуміло, що здорова людина зазвичай не замислюється про цей механізм. Інша справа, коли в ньому виникають збої, які призводять до серйозного захворювання. Що робити, коли поставлений діагноз нейрогенний сечовий міхур?

Якщо лікар поставив діагноз «нейрогенний сечовий міхур», значить, причина захворювання полягає в ураженні вегетативної нервової системи. Її розлади з різних причин часто відбиваються на функції сечового міхура. При цьому порушення можуть бути або у вигляді патологічної затримки сечі, або у вигляді її нетримання. Серед основних факторів, що призводять до виникнення нейрогенного сечового міхура, в першу чергу слід відзначити травму хребта і особливо його поперекового відділу. До інших причин недуги відносяться пухлини органів малого тазу, розсіяний склероз, цукровий діабет, дитячий церебральний параліч.

Характерні симптоми

Перш за все, коли сечовий міхур належним чином не скорочується, то він повністю і не спорожняється. Людина мочиться рідко, млявою струменем. Іноді, коли сечовий міхур надмірно розтягнутий, сеча виділяється по краплях. Часом спостерігається й інша клінічна картина: м’язи сечового міхура спонтанно скорочуються, і людина мочиться дуже часто, але малими порціями. У цьому випадку сеча може потрапляти в сечоводи та нирки, а це загрожує, наприклад, пієлонефритом.

Особливості діагностики

Її проводять в урологічному відділенні на основі різних аналізів сечі пацієнта. Крім того, важливу інформацію дозволяють отримувати результати урографії (рентгенологічного дослідження з введенням у вену контрастної речовини), цистографії і цистоскопії (вивчення внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою волоконно-оптичної трубки, введеної через сечовипускальний канал). Ну а кількість сечі, що залишається в міхурі після сечовипускання, може бути визначено при введенні катетера через сечовипускальний канал, а також за допомогою ультразвукового дослідження; Тиск в сечовому міхурі визначається шляхом приєднання введеного i катетера до спеціального приладу, цістометрографу. Нарешті, в ході діагностичних досліджень лікарі. За допомогою спеціальної апаратури, обов’язково оцінюють і скоротливу функцію сечового міхура.

Принципи лікування

Воно тривалий і в першу чергу спрямоване на усунення причини недуги, а також запальних процесів в сечових шляхах. З цією метою часто використовуються антихолінергічні засоби. Наприклад, про ксібутінін, що сприяє розслабленню м’язів. Дозу і схему його застосування визначає лікуючий лікар в індивідуальному порядку. Зазвичай хворому призначають на прийом 1 таблетку до їди 2-3 рази на день. Останнім часом застосовують і препарат толтеродин (детрузітол), добре зарекомендував себе в клінічній практиці. Непоганий ефект дають електростимуляції м’язів тазового дна, лікувальна фізкультура і аутогенних тренування. При млявому сечовому міхурі терапію починають з лікувальної фізкультури і фізіотерапевтичних методів. Для лікування порушень евакуаторної функції сечового міхура застосовуються препарати фармакологічної групи холіноміметіков: Убретид, ацеклідин, гапантамін. Крім того, з хворими проводяться спеціальні тренування з метою вироблення рефлексу на сечовипускання.

Залишити коментар

 

 

 

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>