Лікування синдрому Стівенса-Джонсона

Важка різновид поліморфної еритеми — синдром Стівенса-Джонсона, характеризується виникненням на слизовій оболонці різних органів бульбашок, темних плям багряного кольору, лихоманкою, загальним нездужанням. На значній частині поверхні тіла спостерігається відшарування епідермісу. Виникнення на слизовій порожнини рота значно ускладнює прийом їжі, пережовування, гостра сильний біль виникає при закриванні рота, відбувається активне слинотеча. Злипаються очі, які заповнюються гноєм, вони опухають. Утруднене сечовипускання через наявність болючої ерозії на слизовій статевих органів, процес супроводжується сильними болючими відчуттями. В даному аспекті стає необхідністю вивчення інформації про те, як проводиться лікування синдрому Стівенса-Джонсона, які особливості захворювання.

Хвороба характеризується раптовим початком, виникають болі в суглобах, підвищується температура тіла. Бульбашки з’являються на щоках, язику, губах, небі, гортані, загалом, вражає всю слизову оболонку порожнини рота. При розтині бульбашок утворюється ерозія, що кровоточить, при злитті безлічі вогнищ, вони утворюють одну велику хворобливу, поверхню, що кровоточить. Лікування виник синдрому повинно обов’язково мати місце, тим не менш, деякі дослідники захворювання не погоджуються з тим, що воно є важкою формою поліморфної еритеми, відносячи їх до різних самостійним захворюванням. Як би там не було, і в тому, і в іншому випадку присутній ураження слизової і шкірних покривів, правда при синдромі Стівенса-Джонсона ці симптоми набагато важче.

Лікування, проведене при синдромі Стівенса-Джонсона, природно, не може проходити без виявлення причин його виникнення. Головною причиною розвитку захворювання вважається алергічна реакція на деякі антибіотики та інші антибактеріальні препарати. При сучасному вивченні захворювання виявляється спадковий механізм виникнення даної патології: природні захисні функції порушуються внаслідок генетичних порушень.

Плями при синдромі Стівенса-Джонсона схожі на пухирі, діаметр може досягати 5 сантиметрів, усередині бульбашок міститься кров або водяниста рідина. Такі прояви, як лихоманка, слабкість, головний біль, підвищена стомлюваність, і інші ознаки загального нездужання тривають близько трьох тижнів. Можуть розвинутися ускладнення у вигляді запалення легенів, ниркової недостатності тощо Приблизно в 10 випадках зі ста хвороба закінчується смертю пацієнта. З інших ознак хвороби виділяють підвищений вміст в крові хворого лейкоцитів, підвищується швидкість осідання еритроцитів. Можливе підвищення в крові сечовини, білірубіну та інші ознаки хвороби, які не є специфічними, а можуть проявлятися і при інших запаленнях.

Для того щоб лікарем був поставлений правильний діагноз пацієнту, потрібно найбільш повна інформація про прийнятих ним ліки, спосіб його життя, харчування, необхідно знати про хвороби батьків та інших близьких родичів, особливо це стосується алергічних захворювань. Ретельно з’ясовується картина передували початку захворювання подій, особливо наявність факту прийому певних лікарських препаратів, проводиться огляд хворого, вивчається стан шкіри, слизової оболонки.

Лікування даного синдрому симптоматичне, спрямоване, в першу чергу, на зняття запалення, десенсибілізацію, зниження інтоксикації, прагнуть до прискорення епітелізації шкіри, яка була вражена при хворобі. Кортикостероїди застосовуються при хронічних і важких випадках, а також при рецидивах. Десенсибілізуючі препарати застосовуються для лікування синдрому Стівенса-Джонсона (до них відносяться тавегіл, супрастин, димедрол, кларитин), а також кошти протизапальні та детоксикуючу лікування. Застосування вітамінів, що відносяться до групи В, а також аскорбінової кислоти — протипоказано, оскільки вони здатні самі викликати алергію.

При місцевій терапії намагаються зупинити запальні процеси, ліквідувати самі запалення, набряк. Для зняття болю можливе використання знеболюючих препаратів, застосовуються антисептики.

Як вже було зазначено, приблизно в 10 відсотках випадків виникли ускладнення на тлі синдрому Стівенса-Джонсона призводять до летального результату. В інших випадках медики дають цілком сприятливий прогноз, що визначається наявністю ускладнень, а також вагою самої хвороби.

Більшістю сучасних дослідників синдром Стівенса-Джонсона відноситься до токсико-алергічного захворювання. Виявлено, що висока чутливість хворих при даному захворюванні характеризується збоченій реакцією організму на незначну кількість деяких лікарських препаратів, таких, як жарознижуючі, антибіотики, барбітурати, анальгетики та інше. Багатьма фахівцями висловлюється думка, що синдром Стівенса-Джонсона близький до синдрому Лайєлла. Для довідки: своєю назвою синдром зобов’язаний двом американським педіатрам Джонсону і Стівенсу, які в 1922 році вперше описали дане захворювання і ім’я яких воно і носить.

Про деякі особливості: як правило, у чоловіків проявляються поразки в області статевих органів, що викликає такі захворювання, як баланіт, баланопостит, уретрит. Для жінок характерний вульвовагініт, що супроводжується гноетечением і відштовхуючим запахом. Досить рідкісні випадки, коли в запальний процес втягується слизова оболонка заднього проходу і бронхів. З огляду на те, що хвороба є на сьогоднішній день хоча і досить рідкісною, але небезпечною для життя, лікування такого захворювання, як синдром Стівенса-Джонсона представляється неодмінною умовою.

Залишити коментар

 

 

 

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>