Прикорм і введення продуктів дитині

У віці 4-6 місяців перед кожним годуванням материнським молоком або сумішшю дитині пропонуються овочеві, фруктові пюре і каші. Потім в раціон піврічного крихти включаються протерті пісне м’ясо і риба. Прикорм вводиться поступово — по певних групах продуктів, відповідних віку малюка.

Це безглютенові каші (з рисової, гречаної та кукурудзяної крупи), овочі, фрукти та фруктові соки, м’ясо і риба. Більшість батьків вибирають в якості першого прикорму овочеві та фруктові пюре — вони найбільш прості для перетравлення і засвоєння дитячим організмом. Однак якщо малюк недобирає у вазі, педіатри радять починати прикорм з багатих вуглеводами каш. Протерте м’ясо, як правило, вводиться в раціон дитини з педіатричної схемою у віці 8 місяців. У цій статті будуть розглядатися такі теми, як: прикорм і введення продуктів дитині.

 

Спочатку малюка знайомлять з одним продуктом з групи, наприклад з пюре з брокколі або кабачків. Перша порція нового продукту становить 1-2 ч.л. При гарній переносимості, тобто при відсутності алергії, проносу або запору, обсяг збільшується. Через 5-7 днів додається інший продукт з цієї ж групи, також починаючи з мінімальної дози. Інша група продуктів вводиться через 2-4 тижні. Їжу для традиційного прикорму можна готувати в домашніх умовах, а молено довіритися виробникам дитячого харчування, чиї продукти в банках і коробках у великій кількості стоять на вітринах супермаркетів. У першому випадку мамі необхідно приділяти особливу увагу стерильності продуктів і посуду, у другому — терміну придатності, вказаному на етикетці будь-якого продукту, і складу, зазначеному там же.Педіатри радять для першого прикорму вибирати пюре без крохмалю, борошна, рослинного масла і, звичайно, солі. Ці компоненти можуть ускладнити перетравлювання їжі у крихти.

 

Мама, підгодовують свою дитину за такою традиційною схемою, може бути спокійна за його здоров’я і розвиток: метод перевірений безліччю лікарів, фахівців з дитячого харчування, схвалений ними і повсюдно рекомендується. Якщо чітко слідувати схемі природного прикорму, можна легко відстежити, які продукти викликають у дитини алергію. Також вдасться коригувати стілець улюбленого чада за допомогою відповідних продуктів (наприклад, при запорах давати багаті клітковиною овочі, при проносі — каші). Дитина отримує в їжу тільки перевірені, придатні для дитячого організму продукти, приготовані особливим чином, — зварені без солі і протерті.

 

Досить довгий шлях до «дорослого» раціону: малюкові потрібно кілька місяців, щоб звикнути до всіх нововведень в їжі. Забирає в мами багато часу і сил: адже для приготування навіть самого простого однокомпонентного овочевого пюре потрібно очистити, порізати, зварити, подрібнити, а потім охолодити овочі до кімнатної температури. І так кілька разів на день. Б’є по гаманцю в тому випадку, якщо батьки вирішують годувати малюка готовими продуктами в банках. Дитина з певного віку буде з’їдати по цілій стандартної банку пюре за раз при введенні! Малюкові, звиклому до окремої їжі, важче навчитися вести себе за загальним столом і є разом з дорослими.

 

Крихітці, із задоволенням уплітає протерті зварені продукти, складніше буде навчитися жувати і ковтати тверду їжу. Пюреподібна їжа може привести до деякої млявості шлунково-кишкового тракту, який повинен активно працювати. Втім, багато педіатри не згодні з цим, стверджуючи, що саме на таку їжу розрахований стравохід дитини віком до року. Знайомство дитини з «дорослими» продуктами і його введенням з батьківського стола.В цьому випадку в роботу включаються ферменти, що надходять в організм крихти з грудного молока — воно містить інформацію про з’їдених мамою продуктах. Ці речовини підтримують нормальне функціонування дитячого шлунково-кишкового тракту, а також сприяють виробленню інших ферментів — для перетравлення нової, поки що складної для дитини їжі.

 

Знайомство малюка з новою їжею (з їжею з маминої і батькової тарілок) починається тільки після появи у крихти інтересу до неї. Як кажуть консультанти з педагогічного прикорму, поява так званого харчового інтересу крихти до певного продукту — тобто бажання пожувати його і проковтнути — свідчить про біологічну готовності організму до його переварюванню і засвоєнню. Важливо, щоб ініціатива виходила від самого малюка, тобто батьки не пропонували дитині їжу, а лише реагували на його бажання. Дитина, що спостерігає за тим, як їдять члени його сім’ї, поступово починає їх наслідувати: тягнеться до тих же шматочках їжі, що і дорослі, кладе в рот, намагається пережувати. При попаданні цих шматочків в дитячий шлунок починають вироблятися вже згадані ферменти, поступово їжа починає засвоюватися.

 

Малюкові пропонуються спочатку мінімальні порції введення «дорослого» продукту — мікродози. Це м’яка їжа на кінчику чайної ложки і рідина на дні чашки, на один маленький ковток. Головне завдання батьків в цьому випадку, на відміну від традиційного прикорму, — не нагодувати дитину, а дати його шлунку звикнути до нововведення. За один раз малюку можна запропонувати не більше трьох таких мікродоз. Через місяць, коли дитячий організм пройде «харчову» акліматизацію, обсяг прикорму можна збільшувати.

 

Залишити коментар

 

 

 

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>